Білопілля
Білопільські освітяни працюють під обстрілами та дбають про якісне навчання і безпеку
Білопільська школа за сім кілометрів від кордону з рф жодного дня не припиняла навчання і в тимчасовому оточенні, і під постійними обстрілами. Має найбільшу кількість серед шкіл Білопільщини медалістів та учнів, які набрали 200 балів на тестуванні. Учителі облаштовують бомбосховища й разом з учнями займаються волонтерством.
Історія міста
Місто Білопілля – центр Білопільської громади, одне з найдавніших міст Сумської області.
На його місці тисячу років тому стояла прикордонна фортеця Вир, яка згадується в «Повісті полум’яних літ». Тоді, у 1020 році, ворог оточив фортецю Вир і спалив її, щоб далі йти на Київ. Сьогодні Білопілля – прикордонне місто. До рф – сім кілометрів. Як і тисячу років тому, Білопільщина однією з перших в Україні зустріла ворога 24 лютого. Але ЗСУ і територіальна оборона наприкінці березня вигнали ворога із Сумщини і відновили контроль за лінією кордону.
Сьогодні про Білопілля чи не щодня можна почути у зведеннях Генерального штабу ЗСУ: хоч місто під обстрілами ворога, але надійно тримає оборону.
У місті працюють п’ять закладів освіти – 3 дошкільні та 2 позашкільні (Центр дитячої та юнацької творчості й дитячо-юнацька спортивна школа).
Серед закладів освіти Білопільський ліцей № 1 – перший не лише за нумерацією, а й більшістю показників. Наразі в ліцеї найбільша кількість медалістів на Білопільщині – чотири учениці склали тести на 200 балів. Школа набрала найбільшу серед міських закладів освіти кількість першокласників і єдина в громаді працює з міжнародними волонтерськими проєктами.
Випускники школи пишуть історію України і зараз
Закладу 110 років. Про історію свідчить не лише напис на вході з датою будівництва найстарішого корпусу – 1912 рік, а й збережені традиції та пам’ять про вчителів, випускників, досягнення минулих років. Колектив закладу й сьогодні продовжує писати історію.
Разом з директоркою школи заслуженою працівницею освіти України Галиною Оксененко ми згадуємо як сторічну історію, так і недавні події.
– Наш заклад виховав і навчив справжніх патріотів, захисників рідної країни. І нашим учням є, з кого брати приклад. Війна нас ще більше згуртувала й об’єднала, – говорить Галина Кузьмівна.
Ми всі в місті пережили схожі емоції. Працівники школи з перших днів повномасштабної війни поставили перед собою кілька завдань: максимально продовжити освітній процес, зберегти всю матеріальну базу, допомогти дітям і вчителям навчитися правил безпеки під час війни. І, безумовно, допомагати українським військам виборювати Перемогу.
Директорка показує стенд з фотографіями випускників, які захищають Батьківщину. За її словами, школярі та вчителі з 2014 року постійно підтримували наших військових, які захищали країну з перших днів російсько-української війни. І на прикордонній території це особливо відчутно.
Колектив закладу неодноразово долучався до збору коштів для потреб воїнів, активно допомагав місцевим прикордонникам, співпрацював з Білопільським волонтерським центром, заготовляв сухі набори овочів для перших страв й організовував допомогу мешканцям Тростянця, які постраждали від російських окупантів.
Серед бійців, захисників – колишні учні, батьки дітей, чоловіки й діти педагогів. Випускники закладу – нині бійці та командири військових підрозділів, які відомі далеко за межами Сумщини.
– Приємно, що саме наш колишній учень, молодий тридцятирічний командир мотопіхотного батальйону Сергій з позивним «Буржуй», нагороджений орденами Богдана Хмельницького, «За мужність» III ступеня, сьогодні захищає Білопілля. Тому ми переконані, що місто під надійним захистом, бо командир захищає Україну, і свій дім, і свою школу та друзів, – не приховує гордості директорка.
Ані на один день не припиняли навчання
І страх, і розпач, і тривога – усі емоції перших днів пам’ятають у школі. Чутки про наступ, ворожу техніку, яка йде біля міста, часткове блокування території, турбота за родину, дітей...
З перших днів повномасштабної війни в закладі відпрацювали алгоритм роботи з учнями й педагогами. Діяли чітко і виважено. Перевели освітній процес на дистанційку. Змінили розклад, обов’язковими стали щоденні онлайн-уроки з 1 по 11 класи; ретельно підійшли до вибору форм і засобів навчання. І постійно контролювали настрої дітей, надаючи їм необхідну психологічну підтримку.
– Ми знали, де перебуває кожна дитина, спілкувалися з батьками, відчуваючи з їхнього боку цілковите розуміння й підтримку, – говорить Галина Оксененко.
В умовах війни в зоні бойових дій, які ведуться на території громади, про очне навчання за партами мова не йде. Тож став у пригоді досвід онлайн-роботи, відпрацьований ще під час карантину.
– Усі педагоги забезпечували освітній процес через синхронний і асинхронний режими. Активно використовуємо сервіси для проведення відеоконференцій Zoom, Google Meet, платформу Google Classroom; створюємо власні (учительські) блоги; використовуємо можливості національної платформи «Всеосвіта», освітнього онлайн-порталу «На урок», проєкту «Всеукраїнська школа онлайн», – говорить заступниця директорки Ірина Воропай.
Навчатися, щоб навчати
Перехід на дистанційне навчання – це новий етап у житті школи. Не простий, але успішний. Не всі педагоги одразу й легко освоїли роботу з комп’ютерами в нових програмах. Виникали проблеми в учителів-гуманітаріїв і вчителів молодших класів.
У школі розробили програму навчання і для самих вчителів: їх об'єднали в групи по п’ять людей і за кожною такою групою «закріпили» більш обізнаного в сучасних технологіях колегу.
– Таке навчання виявилося більш успішним, ніж онлайн-курси чи відеоуроки. Ми могли попросити в колег, щоб вони пояснили незрозумілі терміни або функціонал тих чи інших гаджетів. Допомагало взаємонавчання, завдяки якому ми освоїли дистанційний спосіб роботи, – розповідає вчителька зарубіжної літератури Тетяна Стрельченко.
Улітку в школі повним ходом учителі готували класи й приміщення до нового навчального року. З директоркою школи ми зайшли в перший клас. Тут усе готово: зроблено ремонт, є необхідне обладнання, меблі з урахуванням особливостей навчання дітей-першокласників. До речі, кількість першокласників серед усіх білопільських шкіл тут найбільша – на два класи понад 60 учнів.
– Ми хвилювалися, чи наберемо цьогоріч дітей, – говорить директорка школи Галина Оксененко, – одна з причин у тому, що обидва класи навчатимуть молоді вчителі.
Утім, хвилювання виявилися зайвими. У школу дітей віддають без вагань, бо навчалися тут і батьки, і дідусі та бабусі.
Мама першокласника Дмитрика Яна Анісова жодного разу не вагалася, куди віддати сина. Адже перша школа для цієї родини є сімейним закладом освіти, де отримує знання вже третє покоління.
– Тут навчався мій батько, тут вчилися ми з братом і сюди ми привели своїх дітей. Не боюся довіряти дитину молодим педагогам, бо саме молоді можуть дати дітям сучасну освіту.
Біля Дошки пошани ми зупинилися – директорка гордо і трохи з сумом показала на фото випускників. Цього року у двох одинадцятих класах навчалося 33 учні. З них четверо отримали золоті медалі. А дві випускниці за підсумками НТМ набрали найвищі бали.
Працюють з проєктами
Учителі школи не лише навчають дітей і волонтерять, а й займаються освітніми проєктами й залучають додаткові ресурси для закладу. Найбільше результатів мають учителі англійської мови.
Ще у 2006 році вони звернулися із заявою до Корпусу миру й запросили до школи волонтерів. З того часу в школі постійно працюють волонтери із США та Європи. Учні радо покращували знання з іноземної мови, спілкувалися.
Саме співпрацюючи з волонтерами, покращуючи знання з мови, діти брали участь і неодноразово перемагали в міжнародній програмі FLEХ. Учні-переможці рік жили в США. Цього року війна внесла зміни. Традиційний літній мовний табір «Ми з України» проходив онлайн. Волонтерка з Австралії спілкувалася з білопільськими учнями, вони із задоволенням слухали цікаві розповіді про її країну.
– Нещодавно ми звернулися до ГО «Альянс волонтерів Корпусу миру, які повернулися, за Україну», який надав нам грант для реалізації проєкту в межах програми мінігрантів «Перемога». Заявку на грант ми подавали разом з волонтеркою Корпусу Діаною Гровс, яка у 2006–2008 роках працювала в нашій школі.
Зараз отримані кошти витрачаємо на навчання наших учителів правил поводження під час обстрілів, облаштування безпечного перебування в приміщенні школи, проводимо тренінги з надання першої домедичної допомоги, – говорить Інна Кривохижа.
Навчання за будь-яких умов
Навчальний рік 2022–2023 буде чи не найскладнішим в історії школи і всієї країни. У школі працюють над двома головними питаннями – якісна освіта та безпека дітей.
Для якісної дистанційної освіти є все. Улітку отримали 10 ноутбуків завдяки співпраці Міністерства освіти і науки України та ЮНІСЕФ.
– Ми задумувалися над змішаним навчанням, та коли дізналися, що ворог розбомбив школу в сусідньому селі Павлівка, вирішили навчатися поки лише онлайн. Надто гучно в нас щодня.
Але ворог нас не залякає. Ми тут жили й житимемо, наближатимемо Перемогу. Разом з колегами та учням, батьками та всіма, хто підтримує та допомагає Білопіллю, – переконана директорка Галина Оксененко.
Авторка: Наталія Калініченко
Сайт створено за підтримки Агенції медійного росту
